Активне слухання демонструє ваше розташування до співрозмовника

Якби ви виявилися в запропонованих психологічних ситуаціях, яка із трьох реакцій здалася б вам найбільш прийнятної?

А. Дитина порізала палець і плаче.

а) "Ну, це ж зовсім не страшно!"
б) "Перестань пхикати! Ти ж не вмираєш!"
в) " ПРО, милий! Тобі так боляче!"

Б. Близький друг говорить вам: "Мій начальник сказав, що я мало працюю й, якщо я не виправлюся, він мене звільнить".

а) "Схоже, тобі прийде засукати рукава!"
б) "Ти не повинен дозволяти йому принижувати тебе. Ти завжди знайдеш собі нове місце".
в) " Здається, ця робота дуже важлива для тебе й тобі не хочеться втратити її".

В. Сусід скаржиться: "Господи, як же я утомився! Мені доведеться запросити мати пожити в нас!"

а) "Глянь на це з іншої сторони: твоя мати виростила тебе, а тепер ти можеш відплатити їй".
б) "Мені здається, ти навіть радий, що вона буде знову жити з тобою!"
в) "Ти турбуєшся, що тобі прийде змінити своє життя?"

Коли ви вибираєте реакцію "а" або "б", ви тим самим диктуєте співрозмовникові, як він повинен надходити або почувати, тобто виражаєте схвалення або несхвалення, симпатію або неприйняття. Подібні реакції рідко допомагають або задовольняють вашого співрозмовника. Скоріше навпаки, він починає почувати, що ви не прагнете втручатися в його справи, вас не цікавлять його почуття, ви не сприймаєте їх всерйоз, а можливо, і не вірите в його здатність самостійно впоратися із власними проблемами.

Третя реакція являє приклад активного слухання, і от вона-те напевно приведе до зовсім іншого результату. Заохочуючи співрозмовника виражати свої емоції вільно й повно, ви тим самим допомагаєте йому розслабитися й відчути себе комфортно. Даючи зрозуміти, що вам близькі й небайдужі проблеми співрозмовника, але в той же час не втручаючись у процес ухвалення рішення, ви показуєте йому, що ви вірите в його здатності ухвалювати власні розв'язки. Для людини дуже важливо бути вислуханим, понятим і не розкритикованим. Це створює в ньому відчуття власної значимості, симпатії до чуйного співрозмовника, тобто до вас, а отже, і підвищена увага до того, що ви скажете.

Багато відзначають серйозні поліпшення, що настали у відносинах з навколишніми після того, як вони перестали давати ради або судити їхні вчинки, а перейшли до тактики активного слухання. От що рас-, сказав один з учасників нашого семінару: "Коли мій син повідомляв мене, що в нього знову погана оцінка, я звичайно говорив йому: "Чому ти не займався серйозніше?" Коли дружина скаржилася, що знову спізнилася на роботу, я завжди реагував однаково:

"Треба раніше вставати". А одного разу молодша дочка прибігла до мене вся в сльозах, тому що боялася темряви. Навіть тоді я сказав: "Ти не повинна боятися. Там немає нічого страшного". Зрозуміло, мої ради були очевидні, але моралізування й критика, що звучали в них, привели до того, що моя родина стала довіряти мені усе менше й менше. Минулого тижня дружина згадала, що посварилася із сестрою. Раніше я б неодмінно сказав їй: " У тебе тільки одна сестра, і тобі варто краще ставитися до неї". Замість цього я помітив: "Схоже, ти розстроєна". І надалі на кожне її слово я реагував винятково з позиції активного слухання - хоча раніше я неодмінно дав би їй рада. Я був просто уражений! Вона стала ділитися із мною своїми думками й почуттями, про яких я й не підозрював. Я почував себе так, немов зустрів незнайомої людину. А їй робило дійсна приємність, що вона нарешті може висловити свої почуття, не боячись почути від мене критичне зауваження".